Відповідно до Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов’язок і військову службу» громадяни, які ухиляються від призову на строкову військову службу, призову за мобілізацією, військового обліку або спеціальних зборів, несуть адміністративну та кримінальну відповідальність.
Відповідальність за законну відмову від мобілізації не наступає. У випадку, якщо вас намагаються притягнути до відповідальності за законну мобілізацію такі дії підлягають оскарженню.
Кримінальним кодексом України передбачено кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією:
Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією:
Повторні правопорушення, як правило, тягнуть за собою більш суворі наслідки, порівняно з першим правопорушенням.
Керівники ТЦК СП самостійно розглядають адміністративну справу і виносять постанову про притягнення до відповідальності. Скасовувати таку постанову можна лише у судовому порядку, подаючи позов проти центру комплектування.
КРИМІНАЛЬНА відповідальність настає, коли військовозобов’язаний, який не має права на відстрочку після належного вручення повістки, який пройшов військово-лікарську комісію та був визнаний придатним або обмежено придатним до служби та належним чином особисто отримав мобілізаційне розпорядження, в якому були вказані всі реквізити, зокрема дата вручення та дата і адреса прибуття до пункту збору, не з’явився до пункту збору у зазначену дату.
Теоретично – так.
Однак, це не рекомендовано, адже за відмову від мобілізації передбачена відповідальність.
Важливо! Відмова від мобілізації може розцінюватися як ухилення від призову під час мобілізації, за що передбачено:
Ті, хто має законні підстави для відстрочки або звільнення від мобілізації.
Перелік таких підстав досить широкий.
Складається акт про відмову, який підписується свідками.
Військкомат направляє акт до органів Національної поліції.
Поліція вирішує питання про притягнення до відповідальності.
Незаконний перетин кордону у воєнний час може мати серйозні наслідки і призводити до адміністративної або кримінальної відповідальності залежно від конкретних обставин. Сам факт перетину кордону особою, яка не має права на це, або порушення правил перетину кордону може призвести до юридичних наслідків. Відповідно до обставин та методів незаконного перетину державного кордону, кримінальна відповідальність може бути застосована згідно з наступними статтями:
У всіх ситуаціях незаконного перетину кордону чоловіками віком від 18 до 60 років, незалежно від методу, їхні дії можуть кваліфікуватися за статтею 336 Кримінального кодексу України, оскільки найчастіше це порушення здійснюється з метою ухилення від призову.
Покарання за незаконний перетин кордону залежить від форми відповідальності та статті, за якою особа притягається до відповідальності. Це може бути штраф, обмеження волі або навіть позбавлення волі. Конкретні види та розміри відповідальності за незаконний перетин кордону у військовий час визначаються у санкціях відповідних статей Кримінального кодексу України або Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Якщо вас затримали правоохоронці за підозрою у вчиненні кримінального або адміністративного правопорушення, у вас є право на захист.
Правоохоронні органи зобов’язані повідомити до системи БПД про ваше затримання для призначення адвоката. Також ви можете захищати себе самостійно або зателефонувати власному адвокату. Якщо у вас його немає — вам повинні призначити захисника. Його послуги будуть безоплатними для вас, але адвокат отримає оплату з Державного бюджету України (це безоплатна вторинна правнича допомога).
Право на правову допомогу – це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги.
У демократичній, правовій державі, якою є Україна, значна роль у забезпеченні прав та свобод громадян відведена праву особи на правову допомогу, що визначено у статті 59 Конституції України. Це право є одним із фундаментальних, невід’ємних прав людини і застосовується у всіх сферах правової практики.
Конституційне право кожного на правову допомогу в сутності є гарантією реалізації, захисту та забезпечення інших прав і свобод людини і громадянина, відтак воно має велике соціальне значення. Початок форми.
Згідно з частиною першою статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.
На сьогодні питання надання безоплатної правової допомоги врегульовано Законом України «Про безоплатну правову допомогу», який набрав чинності 09 липня 2011 року.
Так, Законом передбачено надання первинної та вторинної безоплатної правової допомоги.
Безоплатна первинна правова допомога (БППД) включає такі види правових послуг:
Звернутися за правовою допомогою можна до найближчого місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги чи бюро правової допомоги, адреси яких розміщені на сайті системи безоплатної правової допомоги. Безоплатну первинну правову допомогу можуть надавати також спеціалізовані установи, інші суб’єкти.
Надання безоплатної вторинної правової допомоги здійснюється адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом, та працівниками центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги Центр призначає адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом.
Якщо у вас залишилися питання, ви хочете отримати індивідуальну консультацію саме про ваш випадок чи вам потрібно склати заяву, звернення, скаргу до ТЦК та СП чи інших органів одержавної влади, ви можете звернутися до нас за платною юридичною консультацією з питання мобілазції, перейшовши на наш основний сайт та залишивши заявку. Ми обов’язково з вами зв’яжимось.
Консультація за тел.: +380(98)081-94-84, +380(99)081-94-84